Дану інформацію надав нам один з лісничих Полтавщини, а саме Гадяцько-Пирятинського округів, якими ми детально нині опікуємось. Останньою крапкою в його терпінні стало то як образливо і зверхнє ставиться керівник обласного управління Тараненко Ю. М. до своїх підлеглих, думаючи, що вони не помічають його хитрість. Обурило лісівників те, що Юрій Миколайович перетворив свято 9 травня у масову показову виставу для обласного керівництва. Зразу ж після цього дійства з’явились десятки піар статей від місцевої преси про то як, майже не з руїн підняв Шумейкове урочище, що на Лохвиччині, сам організовував роботу і фінансував усе за власні кошти. Також вразило альтруїстичне піклування про пенсіонерів та учасників АТО. Все це дійсно благородно – людина схаменулася і зрозуміла, що винна перед богом і людьми, і за ці півроку хоче надолужити втрачене.
http://upravles.gov.ua/news.html?room=159&action=one&num=1957
Перевиконавши план і отримавши зарплати, лісники планували спокійно відпочити в кругу колективу, традиційно перед травневими святами. Але лісничі місцевих лісництв отримали усну вказівку від ставлеників директорів Юрія Миколайовича, що кожний повинен принести свій вклад у піар кампанію обласного начальника управління. При тому було наголошено, що це все добровільно і ніхто нікого не змушує. Але ми дійсно знаємо, що ніхто двічі просити не буде. Тому у лісничих не було іншого виходу як виконати поставлене завдання. Хто був 8 травня в Шумейковому бачили як вихвалявся своїми досягненнями наш любий горе керівник. Але ніхто не задався питанням – для чого він це все робить? Від доброї душі? Чи може справді покаявся? Але ми, лісничі, які були там присутні та приймали участь в театралізованому Юрієм Миколаєвичем шоу, бачили як він не міг розірватися між двох вогнів - старою і новою владою, і як кажуть в народі – намагався сісти однією дупою на 2 табурета.
Далі, шановні читачі, хочу передати дослівно слова даного лісничого, без будь-яких змін, бо з них видно, який сильний дух і розум у працівників лісу –
«Ми не проти працювати і заробляти для лісового господарства, для армії, ветеранів війни. Для цього ми працюємо, заробляємо податки й зарплати і завжди будемо терпляче працювати, бо це наш обов’язок. Але коли ти стоїш в шерензі і смієшся крізь зуби, дивлячись як твій керівник викручується перед новою і старою владою, як той вуж, якого підсмалюють, в тебе не вистачає терпіння дивитись на це противне дійство, бо ти знаєш, що насправді відбувається. Насправді, шановні автори «Голосу Полтавщини», відбувається те, що Юрій Миколайович ринувся весь у доброчинство та рекламу самого себе після того як Ви почали відкривати правду про його злочини. Раніше у Тараненка не допросися дров, тим же ветеранам. Тоді Юрій Миколайович мотивував, що ми не доброчинна організація, а сьогодні його мов би підмінили – ввічливий, уважний, привітний, для всіх старається, всім хоче допомогти. Але за цією добротою і показовою щедрістю сидить личина, яка вичікує коли відчепляться від його гаманця. Тоді ми знову як ті мурахи будем зносити в обласну скарбницю вижаті з лісу копійки. Також допекло те, з якою легкістю Юрій Миколайович і його посіпаки можуть міняти свої ідеали. В минулому році він з легкістю організовував анти майдани, а в цьому він патріот і доброчинець, який згадав про народ. Але образа полягає у тому, що через таких ділків, як Юрій Миколайович та, таких як Дудник Сергій Васильович, який годував антимайданівців курами гриль у Пирятині, зараз гинуть наші хлопці, а матері залишаються без синів. Коли зрозуміє Український народ, що за гречку й курей щасливе майбутнє не купиш, не повернуться твої діти, які стали б гідною заміною на виробництві і у лісі, а не те що Юрій Миколайович купив макаронів, гречки та пайків, і роздув свій псевдо подвиг на всю Україну. В його житті нічого особливого не змінилось, - перед цим він виступав спонсором анти майдану, а тепер хоче відкупитись допомогою ветеранам і АТО. А скільки в державі ще таких самозванців, які із синьо-білих кольорів партії регіонів переодягнулися у вишиванки і горлопанять на весь рот як вони люблять Україну? Але я хочу подякувати «Голосу Полтавщини» особисто, особисто авторам за таку працю. Вона дійсно про наші лісові проблеми і ми переглядаємо Ваш сайт, бачимо позитивні зміни. Ми Вам віримо. Дякуємо, що підтримуєте. І наприкінці хочу Вас попрохати щоб Ви приділили більше уваги такому керівнику як Юрій Володимирович Волошин, який вражає своєю жадібністю, бо навіть на день перемоги він надумався заробляти. Наскільки мілко і нахабно він це робить, що тут або сміятись або плакати треба. Волошин думає, що лісничі між собою не спілкуються, але він помиляється. Ми просто гарно між собою товаришуємо. І коли лісничі державних підрозділів скидались по 2,5 тис. грн. на прохання Юрія Миколайовича то підлеглі Волошина (полтаваоблагроліс) скидались по 6 тис. грн. Це показує те, що Юрій Володимирович ще більша личинка – навіть на такому спромігся заробити. Також Юрій Волошин поставив більшу частину лісництв на коліна, видоївши до останньої копійки на контракт свого директорства. Пів мільйона гривень він заплатив Чернякову В. В., колишньому голові комітету лісового господарства. Після уходу Валерія Вікторовича з посади, контракт був анульований і Волошину довелось знову платити, тільки Атаманчуку, колишньому заступнику голови комітета.
Продовжимо цю розповідь словами ще одного лісничого:
«Ми лісники раді, що в боса багато грошей, дорога машина і для нього не є проблемою двічі оплатити контракт, але все це робиться нашими руками. Будь-яку свою тупість він перекидає на нас, його затрати покриваємо ми, любі його благодійні акції, допомоги вижаті із нас. Зараз ми боїмось, що коли прийде новий голова комітету то в нас не вистачить лісу, щоб оплатити йому третій раз контракт. Всі ці мілкі взноси покажуться нам дрібницями. І тепер запитання до влади : «куди ви дивитесь? Хай простий народ не помічає дволикість наших обласних керівників, але ж Ви повинні бачити, що за цією прихованою щедрістю, гречкою і макаронами, працює все та сама схема подою грошей з лісу – і тільки нашими руками. Ви запитаєте чого ми мовчимо? Відповідь банальна і проста – після кожного нашого невеличкого бунту приїздять оплачені маріонетки Тараненка – або екологи, або міліція, або просто начальство, які в обов’язковому порядку знаходять причини до чого докопатись. Спитаєте чого не кидаємо такої роботи? Але ж важко прогодувати сімю на тисячу гривень, тому приходиться терпіти. На останок хочеться сказати наступне: якщо таку нахабність не карати то з роками вона тільки ростиме і набиратиме біль складних наслідків».
Доки триває безкінечна війна із зовнішнім агресором, внутрішній ворог, подібно ненаситній сарані, день за днем пожирає лісові ресурси найбагатшої в Україні області і убиває корінь деревообробки, тобто основну надію лісників на краще майбутнє. ГСС не в змозі стояти осторонь даної проблеми і спостерігати за подібними правопорушеннями. Ми живемо в одній країні, тому й очищати її станемо разом. Хто підтримує чи замовчує про корупцію для нас є антиукраїнцем, точніше ВОРОГом, що заслуговує покарання.
ВідповістиВидалитиГСС у своїх повідомленнях (ПРИТЧАХ) детально розповість, чим на протязі останніх 10 років насправді займався Юрій Миколайович Тараненко, чому санітарний стан лісового фонду стрімко погіршився, хто винний в провалах памяті і розкраданні національного ресурсу, а також ЩО робити, щоб Полтавська область славилася ЗАКОННИМ веденням господарства в лісі та ніхто з громади не скаржився на лісників.
Притча N 1. Швидкий заробіток, або думати не має часу
При Тараненку лісове господарство Полтавської області постійно й незаконно наповнювалось некваліфікованими кадрами, що стало фундаментальною причиною руйнування догм "невиснажливо використання ресурсів". Дані особи в короткий проміжок часу переорієнтували державні підприємства з деревообробного напрямку в напрямок швидкої наживи. Необроблений ресурс приносить швидкі гроші, а поглиблене виробництво продукції потребує значних затрат. САМЕ ТОМУ ВИБИРАВСЯ ПРОСТІШИЙ ШЛЯХ. Команда "Тараненко", день за днем вела лісове господарство області до прірви, де опинилась третина населення, яке навіть не підозрює цього, бо Юрій Ненаситний забув про основну "догму": Головне вберегти даних державою працівників і примножити за рахунок їхньої інтелектуальної власності державні прибутки та робочі місця".
Юрій Тараненко ніколи не зможе похвастатись тим, що його колектив не змінювався роками. Він робив умисну ротацію своїх лісників. Співбесіду проходили ті, хто був готовий мовчки працювати і шукати будь-які методи чорного заробітку.
Коли людина вважає себе найхитрішою і спонукає підлеглих до безумного знищення довговідновлюааного ресурсу то загибель не за горами. Ніхто не зрозуміє, але буде пізно.
? ? ?
В продовженні притчі ГСС повідомить про вбивства, які пройшли за участі працівників лісу з державних підприємств 2-х регіональних підрозділів Полтавського управління лісового та мисливського господарства, замовників, співучасті, актах "сили" та тих, хто приховує від правоохоронних органів дану інформації.
ГСС ВИМАГАЄ від адміністрації "ГОЛОС ПОЛТАВЩИНИ" додати соціологічне дослідження під назвою "ВИКРИТТЯ ЗЛОЧИНЦІВ", де лісники в анонімній формі виберуть із списка директорів до трьох осіб, яких підозрюють у корупції.
В деяких Європейських країнах існує "догма": якщо 25 свідомих зафіксують невдоволення держслужбовцями, то держава зобов'язана втрутитись для проведення прозорого розслідування. Тому не вагайтесь! Крім Вас нікому.